Художник і письменник Обіденко Олексій Олексійович.

 

Народився 4.10.1951 р. - Україна, селище Олексієво-Дружківка Донецької області, – помер 28.02.2013 в місті Костянтинівка того ж регіону.
Закінчив Ростовське художнє училище.
Писав картини починаючи з до студентських років, протягом всього свого життя, крім останніх тринадцяти років. Також працював художником-оформлювачем, був завідуючим художньої майстерні міста Костянтинівки Донецької області.
Його Роботи брали участь в різноманітних виставках України.
В Національну спілку художників України вступати відмовився, пояснюючи це нелюбов'ю до бюрократії.
Більшість робіт знаходили своїх покупців завдяки реалізації в торговельних мережах, на виставках-продажах, а також на бульварі Пушкіна в Донецьку і на Андріївському узвозі в Києві. Частина робіт знаходиться в приватних колекціях Німеччини, України, Ізраїлю, Індії, США.
Окрім художньої діяльності Автор писав повісті і новели з відтінком гострої сатири і сарказму, про життя простої людини, про "совок", проблеми особистості, що були тоді, і котрі будуть до тих пір, доки існує людина. Був ярим борцем проти "системи", патріотом. Влітку 1991 року повністю перейшов на спілкування українською мовою, що, враховуючи територіальні особливості, було дивиною. За це доволі часто отримував клеймо націоналіста, але радів, як дитина, коли співрозмовник відповідав йому українською. Під враженням від "травлі" за бажання говорити рідною мовою – виголив оселедця, й надалі - насолоджувався реакцією земляків.
Захоплювався багатьма видами туризму, зокрема гірським, але і лижі, велосипед, байдарка – також були вірними супутниками в його житті. Більшість робіт і були написані там, - в категорійніх походах по Уралу і Кавказу, на берегах багатьох річок України, в Криму, Карпатах і… навіть біля струмка за будинком Автора, останнім будинком маленької вулички в маленькому містечку, з видом на невелику лісосмугу і гори.
Його життя було повне пригод, сумнівів, любовних інтриг. Автор був творчою людиною у всіх сенсах цього слова, з усіма кризами особистості, змінами обставин, стилю написання картин, способу життя. Одна з творчих криз, що сталась наприкінці 90х, поставила жирну крапку на його художній діяльності. Він знищив практично половину своїх робіт і відтоді не брав до рук мастихін чи пензлик. Останні роки вів аскетичний спосіб життя, втік від світу цілком і повністю, присвятивши себе написанню другого роману, якому так і не судилося бути завершеним.

Натомість його перший роман "Формула власти" був опублікований в 2020 році.